Гордість спорту Броварщини - Віталій Романенко, олімпійський чемпіон

Наша гордість

Народився 13 липня 1926 року в селі Русанів, де й закінчив 7 класів. У 1940 році сім'я Романенків переїхала в Новосибірську область. Там Віталій у 1943 році пішов добровільно захищати Батьківщину; де у 17-річному віці почав бойовий шлях на І Українському фронті в Польщі. Брав участь в експерименті по дослідженню броні фашистських танків, де проявив себе як влучний стрілець. Закінчив війну під Берліном. Бойові заслуги: ордени — Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни І, II ступенів, Червоної зірки, Червоного прапора, Трудового червоного прапора, медалі — «За відвагу», «За бойові заслуги» та багато інших. Усього — 24 бойові нагороди. У 1945 році продовжив службу в Київському військовому окрузі (місто Лубни, 25 Чапаївська дивізія) в званні лейтенанта. Почав займатися стрілковим спортом. У 1948 році міністр оборони СРСР маршал Гречко перевіряв дивізію на вправність у стрільбі. Незважаючи на хворобу (висока температура), В.П. Романенко вийшов на вогневий рубіж. Стріляти треба було з карабіна й пістолета. Романенко В.П. показав відмінні результати (карабін - 30 із 30, пістолет - 50 із 50).

У 1953 році Романенку В.П. запропонували сформувати команду стрільців для участі в змаганнях Київського військового округу. Вона стала чемпіоном округу з дуельної стрільби. Після цих змагань Віталій Петрович був зарахований до збірної команди округу для участі в чемпіонаті Радянської Армії, де завоював дві срібні та одну бронзову медалі. Далі були змагання чемпіонату України, на них також завойовано дві срібні і одну бронзову медалі. У вересні в складі збірної України виступав на чемпіонаті Радянського Союзу і здобув срібну медаль.

У 1954 році був зарахований до збірної Радянського Союзу і в її складі поїхав на Чемпіонат світу в Каракас (Венесуела), де здобув 5 золотих і одну срібну медалі, став триразовим чемпіоном і здобув звання заслуженого майстра спорту.

У 1955 році на Чемпіонаті світу в Осло (Норвегія) здобув дві золоті та срібну медалі. 1956 року відбувся Чемпіонат Європи в Гельсінкі, де Романенко В.П. завоював три золоті медалі. На званий прийом, влаштований президентом країни, були запрошені й учасники-чемпіони. І тут стався прикрий інцидент: фінський стрілець, який пообіцяв отримати перемогу на чемпіонаті, але поступився В.П. Романенку, під час урочистостей підійшов до Віталія Петровича з подарунком — фінкою. Але коли фін став витягати з чохла «подарунок», Романенко насторожився і схопив оголене лезо рукою. Лікарі наклали на поранення 8 швів і виявили: фінка була заражена сибірською виразкою. Був проведений інтенсивний курс лікування в Москві, і за три дні до вильоту команди на Олімпійські ігри консиліум лікарів дав дозвіл для участі.

Коли Романенко приїхав на збори в Митище, де тренувалася команда, головний тренер повідомив, що Віталій Петрович виключений зі збірної в зв'язку з тим, що він був у лікарні й не тренувався. Були складені речі, і вже зібрався їхати в Київ, але на виході з готелю зустрів дружину, яка приїхала провідати чоловіка в лікарні.

Почувши «новину», вона запропонувала зателефонувати Романову М.М. — голові комітету фізкультури і спорту при Раді Міністрів. Романов М.М. знав Романенка В.П. з Чемпіонату Європи в Мінську 1954 року. Там були присутні Хрущов М.С. і всі керівники Радянського Союзу. Романов підійшов до Романенка і сказав: «Віталію Петровичу, порадуйте чим-небудь — усе керівництво за спиною». Тоді на дошці Романенко написав крейдою свій світовий рекорд, встановлений в Каракасі, підкреслив і написав: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю». Світовий рекорд було побито на одне очко.

З того часу Романов М.М. завжди цікавився успіхами Романенка. Коли прозвучало, що Романенка не беруть на Олімпійські ігри, Романов відповів: «Передайте своєму тренеру, що в моєму списку прізвище Романенка стоїть першим і проти нього золота медаль». Віталій Петрович, побачивши, що тренери розгубились, запропонував претенденту Нікітіну Йогану, який мав їхати замість нього, три контрольні постріли: хто виграє, той і їде. Результати Романенка були вищі і показали три світові рекорди. Швидко почали перешивати олімпійську форму.

Австралія, 1956 рік, Мельбурн, XVI Олімпійські ігри. Романенко В.П. був упевнений у своїй перемозі, показав найкращий результат зі світовим і олімпійським рекордом, які стоять і до цього часу під його прізвищем, ще ніким не побиті. Не зробивши ще двох пострілів, він уже став чемпіоном.

А далі Романенко В.П. неодноразово доводив свій особливий дар на багатьох змаганнях: 1958 рік — Москва, Чемпіонат світу — дві золоті, одна срібна медалі; 1959 рік — Чемпіонат Європи, Бухарест — дві золоті, одна срібна медалі; 1960 рік — Чемпіонат Європи, Мілан — золота і бронзова медалі; 1962 рік — Чемпіонат світу, Каїр — дві золоті медалі; 1963 рік — Чемпіонат Європи, Мюнхен — золота медаль; 1964 рік — Чемпіонат Європи, Угорщина, Печ — золота медаль. З 1953 по 1964 рр. кожного року брав участь у чемпіонатах Радянського Союзу і одержав 20 золотих і 4 срібні медалі.

З 1965 року — тренер збірної команди Радянського Союзу і олімпійської збірної. Тренер збірної України і Радянської Армії. Заслужений тренер України. Підготував і виховав двох олімпійських чемпіонів (А. Газов, Я. Желєзняк), 8 чемпіонів світу, 8 чемпіонів Європи, багато чемпіонів Радянського Союзу та України, Радянської Армії.

За великі успіхи у спорті на міжнародній арені нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в Київському військовому окрузі заснований перехідний приз імені Романенка, який розігрується щороку серед офіцерського складу. Є членом міжнародної організації ЮНЕСКО, нагороджений Міжнародною федерацією стрільби Золотим знаком «Міжнародний майстер спорту».

У військовій частині, в якій проходив службу Віталій Петрович, створено музей, де розповідається про його службові спортивні досягнення. Нині полковник Романенко В.П. проживає з дружиною в місті Києві. Має двох дочок та сина. Любить рідний Русанів, який часто відвідує.

Тематичні матеріали

В 2018 году наши спортсменки неоднократно попадали в призы и поднимались на самые высокие позиции мировых рейтингов и пь
Актуально
02.01.2019
Коментарів: 563 Переглядів: 0
Саме без цих подій та особистостей не можливо уявити  цей  спортивний рік.
Головна новина
31.12.2018
Коментарів: 597 Переглядів: 0
27 вересня, у віці 83 років, пішов з життя Іван Андрійови
Головна новина
30.09.2018
Коментарів: 1,067 Переглядів: 0
8 серпня 1949 року помер славетний український спортсмен, професійний борець, шестиразовий чемпіон світу з боротьби Іван
Головна новина
15.08.2018
Коментарів: 987 Переглядів: 0